КАЗАНЯ́Р, а́, ч.
1. Той, хто робить казани (у 1, З знач.) або лагодить їх. Ярмарок гуде й далі.. Циган-казаняр кинув крам напризволяще, пішов випити пива (Ю. Янов., II, 1954, 188).
2. Робітник, що обслуговує парові казани. Старий кадровий робітник київських судноремонтних майстерень.. організував ударну бригаду казанярів (Іст. УРСР, II, 1957, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 70.