КАЗА́РМЕНИЙ, а, е. Прикм. до каза́рма. Тяглися квартали нудних величезних казармених будинків (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 62); // Який відбувається в казармі. З казармених розмов йому було відомо, що цей скверик біля кінотеатру — улюблене місце бійців (Гончар, Дорога.., 1953, 30); // перен. Власт. для казарми; суворий. Для робітників улаштували гуртожиток, перевівши їх на казармений військовий режим (Кучер, Голод, 1961, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 70.