КАЗКА́Р, я́, ч. Той, хто створює або розповідає казки (у 1 знач.). Звали того казкаря Ганс-Христіан Андерсен, і жив він у маленькій країні Данії (Ів., Таємниця, 1959, 204); Кожне село [на Закарпатті] має свого казкаря, нерідко свою велику казкову традицію, покоління казкарів — казка передається тут від діда до внуків (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 71.