КАЗУЇСТИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до казуїстики (у 1, 2 знач.). З метою зірвати процес оборонець Штрамер навів у своїй заяві казуїстичні «аргументи» (Смолич, Після війни, 1957, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 72.