КАЛАНЧА́, і́, ж. Висока спостережна башта на будинку пожежної команди. Недалеко од нас стояла висока каланча з мідним дзвоном (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 56); В кабінеті.. розітнулось гуркітливе, оглушне деренчання — наче сигнал на сполох з пожежної каланчі (Смолич, Мир.., 1958, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 75.