КАЛЕЙДОСКО́П, а, ч.
1. Оптичний прилад, іграшка у вигляді трубки, у середині якої розміщені дзеркальця під кутом 60°, а між ними шматочки різнокольорових матеріалів, що під час обертання трубки відбиваються в дзеркалах і утворюють гарні візерунки. Теми у нас мінялись часто, швидко й без мети, як барвисті шкельця [скельця] в калейдоскопі (Л. Укр., III, 1952, 607); 3 того часу життя Арсена Черкашина закрутилося, завертілося, швидко мчало вперед, картини й враження мінялися, як візерунки в калейдоскопі (Дмит., Розлука, 1957, 163); * У порівн. А тут, на Капрі, все нові й нові люди, літератори міняються, як в калейдоскопі (Коцюб., III, 1956, 416).
2. перен. Швидка зміна подій, картин, вражень і т. ін.; строкатість. В голові [Зимогорової].. строкатий калейдоскоп облич — веселих, похмурих, знайомих, чужих (Донч., II, 1956, 256); Ціле життя [Перехреста] посунуло ламким калейдоскопом: дитинство, війна, поранення (Ле, В снопі.., 1960, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 76.