КАЛИ́НОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до кали́на. Калиновий цвіт і бузиновий розпускавсь там у два рази більш і дужіш (Вовчок, І, 1955, 367); Зажеврілась [Катерина], мов калиновий кетяг, і опустила очі (Руд., Остання шабля, 1959, 232); // Зробл. з гілки калини. [Лев:] Та вже тих сопілок до лиха маєш! [Лукаш:] Ну, скільки ж їх? — калинова, вербова та липова,— ото й усі (Л. Укр., III, 1952, 194); Від неї [матері] першої я почув про калиновий міст, до якого й досі тягнуся думкою і серцем… (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 54); // Який добувається з калинових ягід. Рука.. проти світла вся світилась наскрізь, ніби налита калиновим соком (Н.-Лев., І, 1956, 185); // Приготовлений з ягід калини. Калиновий кисіль.
2. Червоний, кольору калинового соку або калинової ягоди. Молодий чоловік притиснув до себе тремтячу, зворушену дівчину, поцілував її гарячі, калинові уста (Фр., II, 1950, 71); День побратався, нарешті, з погодою, В небо підніс калинові знамена (Мал., Серце.., 1959, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 76.