КАЛІБРУ́ВАЛЬНИК, а, ч., спец. Майстер, що займається калібруванням. Послали його в трубоелектрозварювальний цех.. Через певний час став розмітником, потім калібрувальником (Ком. Укр., 1, 1968, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 77.