КАЛІ́КУВА́ТИЙ, а, е, розм. Пошкоджений чимось, але не цілком скалічений; напівскалічений. Гапка була калікувата, негарна, старша од Уласа (Н.-Лев., III, 1956, 348); В цьому калікуватому створінні зосередились прикмети сотень характерів знайомих.. людей (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 78.