КАМ’ЯНИ́СТИЙ, а, е. На якому або в якому багато каміння. Сонце починало пекти, і кам’яниста доріжка мулила ноги (Коцюб., II, 1955, 317); В долині блищав став, а далі вився в кам’янистому руслі Буг (Тулуб, Людолови, І, 1957, 42); Вистрибує [Піппо] по кам’янистих пляжах рідного моря (Загреб., Європа. Захід, 1961, 264); Кам’янистий грунт.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 85.