КА́МЕНИ́ЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що кам’яни́ця 1. Я ще якийсь час ходив, мов вартовий, перед брамою тої камениці, де жила вона (Фр., IV, 1950, 291); Зайшов у ту вуличку й переконався, що ззаду кождої камениці тягнеться.. подвір’я (Март., Тв., 1954, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 81.