КАНА́ТНИК1, а, ч. (Abutilon Gaertn.). Трав’яниста однорічна рослина родини мальвових, із стебла якої видобувають грубе волокно. Південні луб’яні культури — кенаф, джут і канатник — уперше почали сіяти у виробничих масштабах близько чверті століття тому (Техн. культ., 1956, 5).
КАНА́ТНИК2, а, ч. Майстер, що робить канати; линвар, кодільник.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 87.