КАНКА́Н, а, ч. Французький естрадний танець із непристойними рухами тіла. Мені здавався часом Той її [ведмедиці] танець канканом (Л. Укр., IV, 1954, 135); А в місті жевжики тендітні «Війни!» — кричать.. О, ми покажем вам «війни», ляльки напудрені, прокляті… Танцюйте швидше ваш канкан, його скінчить удар багнета (Сос., І, 1957, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 88.