КАНОНЕРКА, и, ж. Невелике військове судно, що має броню й гармати середнього калібру. [Крим:] Грек зразу виручав, один тільки раз, видно, погано підмастив, і нас канонерка потопила в турецьких водах (Корн., II, , ); Згодом канонерки перенесли вогонь далі, і Головатий з Кущівським куренем [козаків] кинувся в пролом (Добр., Очак. розмир, , ).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 89.