КАНІФО́ЛЬ, і, ж. Ламка склоподібна речовина, що її добувають із живиці (у 1 знач.); уживається в деяких галузях виробництва, а також для натирання смичків струнних інструментів. Каніфоль і нафталін розчиняються в спирті, але не розчиняються у воді (Цікава хімія, 1954, 122); Живиця містить близько 38 процентів скипидару.. і 62 проценти каніфолі (Наука.., 9, 1956, 18); * У порівн. Я зовсім серйозно поділяю думку Кузьми Пруткова, що похвала потрібна талантові, як каніфоль — смичкові (Рильський, III, 1956, 415).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 88.