КАПРИ́ЗНО. Присл. до капри́зний 1, 3; примхливо, вередливо. — Мовчіть! не те! — різко й капризно обірвала вона і нетерпляче змінила кілька раз позу (Л. Укр., III, 1952, 697); Ця звичка.. капризно розтягувати слова була більш до лиця сімнадцятилітній юначці, аніж дівиці похилого віку (Збан., Малин. дзвін, 1958, 125); Нижня губа її гарних уст капризно звисала (Галан, Гори.., 1956, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 97.