КА́ПСУЛЬ, я, ч. Металевий ковпачок із речовиною, що вибухає від удару й запалює пороховий заряд у набої, снарядній гільзі тощо. — Пора гранату,— простогнав Сашко,— не забудь вставити капсуль… (Ю. Янов., І, 1954, 100); Гриша запевняв, що це ракета і що коли розбити капсуль, ракета підійметься вгору і там розсиплеться чудовим фейєрверком (Сміл., Сашко, 1957, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 97.