КАПТУ́РОК, рка, ч. Зменш. до ка́пту́р 1, 3. Мав [батько] на руках рукавиці від тернів, а зверху козиний На голові мав каптурок (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 401).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 97.