КАПШУЧО́К, чка́, ч.
1. Зменш. до капшу́к. Галецька налапала в кишені капшучок, витягла його й знайшла трохи грошей (Н.-Лев., IV, 1956, 349); — Ти — капшучок!.. А от лови-лови-лови мене! (Вовчок, І, 1955, 386); Два капшучки шкіри попід очима. Ось і вся людина на подушках (Вільде, На порозі, 1955, 202).
2. рідко. Те саме, що ковпачо́к 1; чохлик, накриття. Я перебирав запальнички, знімав і надівав капшучки, крутив коліщатка, чиркав кременем, пробував гніт (Смолич, IV, 1959, 297).
3. розм., рідко. Те саме, що ко́кон; лялечка (у 2 знач.). Гарна, чорноока дівчина вивинулась з фередже, немов метелик із капшучка, і засміялась (Коцюб., II, 1955,144).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 99.