КАРА́СЯЧИЙ, а, е. Прикм. до кара́сь. Батько, було, витре вуса, підморгне Тадикові. — Ану, сину, похрумай карасячого хвоста, щоб за тобою багаті наречені бігали (Тют., Вир, 1964, 421); Карасяча ікра.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 101.