КАРАТЕ́, невідм., с. Вид, система самозахисту без зброї, що грунтується на ударах ребром долоні, кулаком, ліктем або ногою по найуразливіших місцях тіла людини. Відродженням карате ми завдячуємо жителю Окінави Фунакоші. (Між іншим, саму назву «карате», що означає «порожня рука», придумав Фунакоші) (Наука.., 6, 1971, 44); Радянська система самооборони без зброї — самбо — це результат розумного синтезу багатьох національних видів боротьби і міжнародно відомих систем самооборони, таких, як: французький бокс ногами.., англійський бокс.. і карате (Знання.., З, 1968, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 687.