КАРБЮРА́ЦІЯ, ї, ж., спец. Утворення пальної суміші з рідкого палива (бензину, газоліну тощо) й повітря у двигуні внутрішнього згоряння. Процес приготування пальної суміші з рідкого палива й повітря поза циліндром двигуна називають карбюрацією (Зерн. комбайни, 1957, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 104.