КАРТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Докоряти собі; каратися, мучитися. О, тоді не картайся, що сміло береш, без вагання, палкими руками небезпечний той дар (Л. Укр., І, 1951, 224); «Краще б таки було піти за гуртом…» ледве не вголос картався [Юхим] думкою, приховуючись між вербами та калиновими кущами (Ле, Ю. Кудря, 1956, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 110.