КАРТИ́ННИЙ, а, е.
1. Прикм. до карти́на 1. Серед величезної кількості культурних закладів нашої країни особливе місце посідає картинна галерея імені І. К. Айвазовського (Довж., III, 1960, 85); Картинна виставка.
2. перен. Дуже гарний, мальовничий, вартий зображення на картині (у 1 знач.). А як було сяде чи стане, згорнувши руки і спокійно дивлячись, його постава була така картинна, хоч малюй на полотні (Н.-Лев., І, 1956, 341); Нічого картинного в постаті Ярослава не було. Припорошена сірим пилом ушанка, з-під якої виглядає розпатланий чуб (Вол., Місячне срібло, 1961, 193).
3. перен. Навмисно підкреслений, виразний, наочний. Картинна поза.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 111.