КАРТИ́ННО. Присл. до карти́нний 2, 3. Їде Гаркуша, картинно відкинувшись у сідлі (Гончар, Таврія, 1952, 34); Картинно описував [лікар] симптоми морської хвороби (Полт., Повість.., 1960, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 111.