КАРТОТЕ́КА, и, ж. Систематизоване зібрання карток, що містять довідкові або облікові відомості. Прийняв [Даль] його не одразу. Він хворий, і Чернишов довго сидів у його робочому кабінеті, заваленому паперами, товстими зошитами, картотеками й каталожними ящиками (Тулуб, В степу.., 1964, 233); В ретельно заведеній картотеці були на точному обліку всі мешканці табору (Рибак, Час.., 1960, 352); Картотека Інституту мовознавства.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 113.