КАРЯЧКОНО́ГИЙ, а, е, розм. Із кривими ногами. Карпо — низенький, карячконогий, у довгій новій шинелі з англійського сукна, метко скочив з воза (Кос., Новели, 1962, 194); Невдовзі на дверях з’явився і сам співак: присадкуватий карячконогий боєць (Гончар, III, 1959, 147).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 114.