КАТА́ЛЬ, я́, ч., розм. Робітник, що викочує або підвозить які-небудь вантажі вручну, тачкою. Майже скрізь ручна праця чавунників, каталів та ін. була замінена роботою механізмів (Чорна метал. Укр., 1957, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 117.