КАТАЛІЗА́ТОР, а, ч. Речовина, що впливає на збудження або зміну швидкості хімічної реакції, але сама при цьому не змінюється. Найчастіше каталізаторами служать тонкоподрібнені метали (Заг. хімія, 1955, 173); Швидкість хімічних реакцій регулюється особливими речовинами, що звуться каталізаторами (Рад. Укр., 19.VIII 1965, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 117.