КАТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Їздити на чому-небудь або в чомусь для розваги, для вправ. Того ж таки дня запріг він буланого в санчата й повіз жінку кататися (Коцюб., І, 1955, 303); Ївга та Яринка йшли на Донець. Там на ковзанах катались хлопці й дівчата, і було дуже весело (Донч., IV, 1957, 137).
◊ Ката́тися на кому — командувати ким-небудь, попихати кимось. Тепер Шовкун, видно, не дозволив би нікому кататися на собі (Гончар, І, 1954, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 118.