КА́ТЕР, а, ч. Невелике легке судно (парове, моторне чи веслове) переважно для недалекого плавання. Маленький катер з дрібним і проникливим ляскотом виїздив за мол (Л. Укр., III, 1952, 611); Дніпро велично котить могутні хвилі, річкою снують катери, буксири, стоять коло берега баржі (Ю. Янов., І, 1954, 223); // Таке бойове судно спеціального або допоміжного призначення. Летять по морю торпедні катери, залишаючи за собою величезні піняві сліди (Довж., І, 1958, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 119.