КАТЕРИ́НЩИК, а, ч., заст. Бродячий музикант, жебрак із катеринкою (у 1 знач.). Гострохвостий виходить з хати і приводить катеринщика. Катеринка грає й перебиває лайку (Н.-Лев., II, 1956, 509).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 119.