КА́ХКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі, уривчасті звуки «ках-ках» (про качок). Співали півні, гегали гуси, кахкали качки (Н.-Лев., І, 1956, 69); Метрів за двісті від озера побачив я качку-крижня, що, кахкаючи, поспішала пішки до озера (Коп., Як вони.., 1961, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 122.