КА́ШКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до ка́ша 1. — От я.. Кашку діточкам варила (Гл., Вибр., 1951, 234); Осінь матусі їсти несе: Борщик у горщику, кашка у жменьці (Тич., І, 1957, 98).
◊ Покуштува́ти (скуштува́ти) бере́зової ка́шки — те саме, що Покуштува́ти (скуштува́ти) бере́зової ка́ші (див. ка́ша).
2. перен. Зменш. до ка́ша 2. При роздавлюванні ягід брусниць одержують соковиту кашку (Лікар. рослини.., 1958, 152).
3. розм. Дрібні квіти на різних трав’янистих рослинах або на деревах. Кашка розкрила скрізь парасольки (Коцюб., II, 1955, 214); Срібний полин ріс кущами, пнувся вгору і передчасно почав викидати золоту кашку цвіту (Донч., Дочка, 1950, 26); Нам Азов’я вітрами засвище, кине кашкою — цвітом верби… (Рудь, Дон. зорі, 1958, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 125.