КВАРТА́Л, у, ч.
1. Четверта частина року (три місяці). На третій вечір комсомольські збори: обговорення мого звіту про роботу клубу за квартал (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 173); Колгоспи й колгоспники.. Житомирської обл. достроково виконали план першого кварталу здачі молока державі (Рад. Укр., 17.III 1949, 3).
2. Частина міста, обмежена кількома вулицями, що перехрещуються. В Парижі, в Латинському кварталі, вона.. забігала з візитами до знайомих студентів (Н.-Лев., IV, 1956, 231); Настя звернула з широкої вулиці, пройшла ще кварталів зо три, потім одчинила хвірточку (Л. Укр., III, 1952, 582); Росте число аматорських гуртків в робітничих кварталах і по селах (Еллан, II, 1958, 171); // перен. Про населення такої частини міста. Її голосні зойки збудили цілий квартал (Ю. Янов., II, 1958, 129).
3. спец. Ділянка поля, лісу тощо (звичайно прямокутна), чим-небудь засаджена або засіяна. Ділянку [призначену під ягідник] розбивають на квартали (Сад. і ягідн., 1957, 247); От у 27 кварталі [лісництва] вже розмаркірована площа (Рудь, Гомін.., 1959, 110).
4. розм. У дореволюційній Росії (до 1862 р.) — відділок міської поліції.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 129.