КВАРТА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кварта́л 1, 2. Сотні підприємств достроково завершили квартальний план (Рад. Укр., 31.III 1950, 1); Квартальні комітети разом із депутатами й домоуправліннями провели загальні збори жителів по кварталах (Рад. право, 4, 1960, 62).
2. у знач. ім. кварта́льний, ного, ч., розм., заст. У дореволюційній Росії — поліцай, під наглядом якого був квартал (у 2 знач.). Доніс йому [городничому] його льокай [лакей], — москаль з поліції,— що квартальний чогось прийшов (Мирний, І, 1954, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 129.