КВАСНІ́ТИ, і́є, недок., розм., рідко. Те саме, що ки́снути.
◊ Гу́би квасні́ють у кого — хтось виявляє незадоволення.— А тепер — гайда додому.— Радість одразу наче вітром здмухнуло, серце моє падає в холод, а губи квасніють (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 131.