Що oзначає слово - "квочка"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


КВО́ЧКА, и, ж.

1. Курка, що висиджує або водить курчат. На дворі зозуляста квочка, надувшись та настовбурчившись рябеньким пір’ячком, водила шестеро курчат (Коцюб., І, 1955, 47); — Сядь, Юрку, хоч на хвилинку. Коли не сядеш, квочка буде тікати з гнізда, курчат не висидить (Томч., Жменяки, 1964, 177); * Образно. Одне може сьогодні Леся сказати про себе: не була ніколи затурканою, обмеженою квочкою (Вільде, На порозі, 1955, 57); * У порівн. Стара, мов та квочка, ходила сюди й туди (Фр., II, 1950, 23).

2. астр. Народна назва сузір’я з кількох, розташованих купкою, невеликих зірок; сузір’я Плеяд. Микола не міг одірвати очей від неба, водив очима за зірками, придивлявсь до густої Квочки, до Воза, до Волосожара (Н.-Лев., II, 1956, 173); На йому [небі] між зорями купкою срібних цвяшків високо вибралася вже Квочка (Вас., І, 1959, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 138.