КВІТНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам. Є ще муха, що називається квітницею. Живиться вона квітковим медом, перелітаючи з квіток петрушки на моркву, а з моркви — на болиголов тощо (Шкідн. поля.., 1949, 35).
2. розм., рідко. Те саме, що квітни́к 1. — Мені в дівчини краще, ніж у княгині, мені в цій квітниці краще, ніж цариці (Л. Укр., III, 1952, 493).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 136.