КЕНТА́ВР, а, ч. У грецькій міфології — істота з кінським тулубом і людською головою та грудьми. Улюблені сюжети грецької пластики — фавни, сирени, кентаври (Фр., XVI, 1955, 294); Кентавр — міфічна істота — напівлюдина, напівкінь, відображена переважно в барельєфах етруських, грецьких і римських, а інколи і в скульптурних прикрасах епохи Ренесансу (Архіт. Рад. Укр., 10, 1939, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 140.