КЕПТА́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до кепта́р. Хустка її клинцем спадає на вишитий кептарик (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 77); Барвисті юрби людей квітли білими й кольоровими жіночими хустками, яскравими вишивками і гаптованими кептариками (Коз., Вісімсот.., 1953, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 141.