КЕРОГА́З, а, ч. Безшумний нагрівальний прилад, у якому горить пара гасу. — У мене в кухні вся техніка у вигляді такої пекельної машини, як керогаз (Коп., Земля.., 1957, 183); В ті дні, коли її не було, Трохим Кіндратович сам розпалював керогаз і підігрівав обід (Руд., Остання шабля, 1959, 188).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 143.