КИ́РА́Т, а, ч., заст. Устаткування для перенесення тяглової сили коней або волів до обертальних частин молотарки, січкарні тощо; кінний привод. Роблять людиська, як ті коні в кираті, довбають святу земленьку (Фр., IV, 1950, 7); Мав [Чумак] згодом свою молотарку з киратом і молотив нею людям по всіх сусідніх селах (Кучер, Прощай.., 1957, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 152.