КИРПА́НЬ, я́, ч., фам. Людина з коротким, задертим догори носом. — Зрештою, цей кирпань — симпатичний тип,— подумав Сагайда про командира (Гончар, III, 1959, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 152.