КИСІ́ЛЬ, селю́, ч. Драглиста страва з ягідного або фруктового сиропу, молока тощо з домішкою крохмалю. З-за спини повз нього простяглись руки з мискою киселю вишневого (Головко, II, 1957, 65); Із солодких страв рекомендується кисіль з малини або полуниць (Укр. страви, 1957, 30); Молочний кисіль.
◊ Да́ти киселю́ кому — ударити кого-небудь коліном ззаду; побити.— І всім дадуть нам киселя [киселю] (Котл., І, 1952, 219); Натяга́ти (натягну́ти) на кисі́ль шку́рку див. натяга́ти; Сьо́ма (деся́та і т. ін.) вода́ на киселі́ див. вода́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 153.