КИТОБО́ЄЦЬ, бі́йця, ч.
1. Судно, призначене для китобійного промислу. Як правило, китобійці вночі лягали в дрейф (Наука.., 5, 1958, 55)
2. Те саме, що китобі́й 1. Застосування капронових канатів для зчалювання суден дозволило китобійцям флотилії «Слава» перевантажувати забитих китів на борт флагмана (Веч. Київ, 20.II 1957, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 156.