КЛАВІАТУ́РА, и, ж.
1. Весь ряд клавішів у клавішних музичних інструментах.— Чудово! — прошептала вона в захопленні, відриваючи руки від клавіатури (Кобр., Вибр., 1954, 208); Довгі сухі пальці бігають по клавіатурі, ніжно, майже без натиску торкаючись клавішів (Смолич, Театр.., 1946, 53).
2. Сукупність клавішів у якому-небудь механізмі. Тонкі.. пальці вправно бігають по блискучій клавіатурі лінотипа (Кучер, Голод, 1961, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 172.