КЛЕЙКИ́Й, а́, е́. Який прилипає, липне. Молоді листочки її [вільхи] дуже клейкі (Лікар. рослини.., 1958, 177); // Який виділяє клей. І силосну башту побачили люди, і скирти з сіном, і голі дерева, що полискували клейкими бруньками (Кучер, Трудна любов, 1960, 454); // Який містить у собі клей. Клейка речовина.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 178.