КЛЕЙО́НЧАСТИЙ, а, е. Зробл. із клейонки. Він.. витяг із бокової кишені піджака клейончасті палітурочки від записної книжки (Головко, II, 1957, 124); Клейончастий плащ; // Покритий, оббитий, обтягнений клейонкою. Клейончасті двері.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 178.