КЛОЗЕ́Т, у, ч. Те саме, що убира́льня 2. Він зухвало подумав: от встати б, піти в клозет і втопити цю п’яну погань [Сачка] в смердючій ямі! (Дмит., Розлука, 1957, 163); Прошу не бунтувати, бо, їй-бо, заставимо клозети чистити… (Кач., II, 1958, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 187.